Історія запровадження сухого закону в СРСР і США: хто вирішив ввести і наслідки такого рішення для країни — все про алкоголь

Питанням виховання культури тверезості серед населення задавалися лідери багатьох країн, в їх число входить Ірландія, США, Царська Росія, СРСР. Необхідність введення сухого закону зазвичай виникає в тих випадках, коли основна частка статей доходу державного бюджету формується за рахунок надходжень від продажу алкогольної продукції.

Високий рівень пияцтва народу забезпечує бюджету і безліч витрат, пов'язаних з неякісним виконанням робочих обов'язків, розгулом злочинності, зниженням рівня народжуваності. У Росії серйозно про введення сухого закону задумалися після інциденту 1905 року. Через пияцтво резервістів у війні з Японією була вчасно мобілізована армія.

Сухий закон в Росії 1914 року

Після сумних подій 1905 року імператор Микола 2 почав активну підтримку руху на підтримку тверезого способу життя. Почали розроблятися проекти по вихованню культури тверезості. Пік розгулу пияцтва в Російській імперії припав на 1913 рік. Вже 14 січня 1914 року голова Ради Міністрів Коковцев В.Н. отримав від барона Каульбарса К.В. доповідь про необхідність повної заборони продажу горілки. Пропонувалося її відпускати тільки через аптечні мережі за рецептом лікаря. При цьому барон передбачив можливі втрати бюджету: їх може заповнити введення прибуткового податку, адже з багатого і тверезого отримати вигоду простіше.

Фінансова програма, що передбачає відмову від виробництва і продажу горілки, була представлена ​​міністром промисловості і торгівлі Барком П.Л. на аудієнції з імператором 26 січня 1914 року. Програма не стала несподіванкою для Миколи 2 і була їм прийнята. Ярим противником нової внутрішньої політики виявився голова Ради Міністрів, за що був звільнений від займаної посади 30 січня 1914 року.

З цього моменту в країні почалася активна робота по пропаганді тверезого способу життя у всіх сферах життя суспільства. Першими відчули суворість нового закону військові імперської Росії:

1. За появу в нетверезому вигляді їм ставилося серйозне покарання, аж до звільнення з армії.
2. Офіцери, в чиєму підпорядкуванні знаходилися провинилися солдати, підлягали суворим покаранням. Це могли бути штрафи і навіть зниження за званням.

Для роботи з населенням в серпні 1914 року був організований союз міст. Його метою стало просвітництво народу. До моменту закінчення війни союз перетворився велику громадську організацію. Влітку 1914 року за заборону ще не потрапляло пиво, щоб не спровокувати бунту серед населення. Але вже листопада цього ж року вийшов закон про значне підвищення вартості пінного напою.

За рік дії сухого закону на території Росії вживання алкоголю на душу населення скоротилося в 17 разів. На 13% збільшилася продуктивність праці, а число прогулів скоротилося вдвічі. У масштабах імперії в два рази скоротилося число самогубств і злочинів. При цьому вклади в грошові каси населенням збільшилися в 3 рази. Негативні сторони з самогоноварінням і окремими порушеннями закону були незначні завдяки високому рівню пропаганди і державної підтримки.

Сухий закон після революції 1917 року

Після лютневих подій в країні почали частішати випадки винних погромів. Новому уряду, який використовував силу п'яною натовпу в своїх цілях, бунти некерованих елементів були не потрібні. У цій ситуації особливу небезпеку представляли винні склади, на яких у воєнні роки накопичилося кілька мільйонів літрів спирту. Подібні «допінги» в умовах анархії можуть стати страшною силою в руках божевільного від плутанини народу. Тоді були видані термінові укази про необхідність посилення охорони таких складів. Тоді ж новий уряд почав розробку проектів по відновленню сухого закону в країні.

До листопада 1917 року за ударами революції впали всі деталі державної машини: пристрій, апарат, поліція, судова система, прокуратура. Але культура виховання тверезості була збережена. При цьому її пропаганда велася по тих же напрямках, що і при Миколі 2. Звільнення від сухого закону почалося в 1925 році, але передумови для цього виникли ще в 1920 році.

Відмова від культури сімейних і духовних цінностей на користь пияцтва був продиктований чиновниками радянської влади. Народ в черговий раз став жертвою інтриг внутрішньої і зовнішньої мафії, яка цікавиться тільки зростанням свого капіталу.

Сухий закон в Америці

Загальний розгул пияцтва серед громадян Америки вимагав від уряду негайних і категоричних дій. Сухий закон в Америці був прийнятий в 1919 році у вигляді 18-й поправки до конституції. Передбачалося, що заборона дозволить суспільству захиститися від руйнівної дії алкоголю.

Під заборону потрапляла торгівля алкоголем і навіть його транспортування. Особливо активну прихильники сухого закону намагалися заборонити будь-яку згадку про алкоголь. Одне з товариств навіть наполягало на необхідності переписати Біблію, видаливши з неї будь-яка згадка дурманних напоїв. Але закріплені в Конституції моральні норми призвели до того, що більшість американців поставило себе вище закону. Незаконна торгівля спиртним швидко набула масового характеру. Негайно почалося зростання злочинності, а мафія почала набувати силу.

Доступ до високоякісної спирту і навіть першокласному шотландському віскі мали лікарі і аптекарі. Але придбання в аптеках за рецептом лікаря скромних доз спиртного багатьом було недостатньо. На вулицях все частіше спалахували бунти, влаштовувалися демонстрації.

Скасування сухого закону була прийнята у вигляді 21 поправки в Конституції 5 грудня 1933 року. Цей день відзначався країною, як один з великих державних свят.

Сухий закон Горбачова

За часів радянського союзу статистика алкогольної смертності трималася під суворою забороною. Величезні надходження в бюджет в період з 1960 по 1980 роки обернулися рівнем смертності в 47%. Кожен третій громадянин країни вмирав в результаті зловживання спиртним, але уряд воліло засекречувати інформацію, а не робити дії по введенню політики тверезості. Країна перебувала на межі катастрофи, але розробка способів її запобігання відкладалася на невизначений час.

За Брежнєва значне підняття цін на горілку тільки забезпечило бюджету додаткові мільйони. Алкоголізація населення прийняла форму національного лиха. Почалася розробка проекту по впровадженню сухого закону. Але процес загальмувався у зв'язку зі смертю перших осіб країни.

До влади прийшов молодий і вкрай підприємливий політик Н.С.Горбачев. Він вирішив, що висока ціна за барель нафти дозволить радянській економіці без жодного збитку відмовитися від «п'яного бюджету».

І тільки в 1985 році з приходом Горбачова почалася реалізація цієї постанови (сухого закону). Передбачалося різке введення антиалкогольної акції, але про майбутній нововведення політик в своїх виступах вважав за краще не поширюватися. 17 травня 1985 року всі ЗМІ країни повідомили про вживання заходів по боротьбі з алкоголізмом і самогоноварінням.

Сухий закон Горбачова був прихильно сприйнятий більшістю населення, що підтверджували дані звітів. Новий керівник країни вирішив рухатися далі: він видав указ про закриття понад дві третини магазинів, що спеціалізуються на торгівлі спиртним. Була відновлена ​​робота гуртків тверезості серед трудових колективів. Але якісної антиалкогольної пропаганди, яка виховує нові цінності і пояснює необхідність здорового способу життя, не велося.

Негативні сторони дії сухого закону

Період, коли в СРСР діяв сухий закон, багатьом запам'ятався по трьом ключовим змін в країні:

1. В результаті бездумного знищення виноградників на Кавказі, в Криму і Молдавії були втрачені унікальні сорти винограду. Виробництво якісних колекційних вин було зруйновано.
2. Заповзятливі громадяни почали спекулювати на продаж міцних напоїв. На превеликий жаль, вітчизняних злодіїв в законі, дія залізної завіси позбавила змоги їм розгорнутися на повну силу. Але навіть виручених мільярдів було досить, щоб увійти в період загальної приватизації не з порожньою кишенею. Серед звичайних громадян горілка перетворилася на універсальний засіб оплати товарів або послуг.
3. Громадяни, які не бажають розлучатися зі звичним способом життя, перетворилися в алкоголіків-токсикоманів. Вони стали вживати клей, одеколон, антифриз і інші небезпечні речовини. Багаторазово почастішали випадки отруєнь, в тому числі і зі смертельним результатом. При цьому медики встановили, що алкоголіки-токсикомани деградують значно швидше тих, хто просто зловживає алкоголем.

Поряд з різким стрибком народжуваності в країні спостерігається і пік масового самогоноваріння. Горючий продукт виготовлявся практично в кожному будинку. Прості громадяни виготовляли самогон з будь-якого підручного сировини. Незаконне виробництво натурального продукту викликало гостре обурення з боку влади. Були введені обмеження на продаж цукру. Його почали відпускати по талонах. При цьому особи, близькі до верхівки влади, не обмежували себе в регулярному вживанні якісного алкоголю іноземного виробництва. Комуністична верхівка, активно веде народ до тверезості, піддала цензурі навіть більшість фільмів, вирізаючи з них сцени з розпиванням алкогольних напоїв.

Наслідки сухого закону

Йосип Віссаріонович Сталін був добре обізнаний про масову алкоголізації населення. Але при цьому він розумів, що для простої людини випити міцного напою і забутися є єдиною радістю і способом скинути напругу. Були зняті всі мотивації зберігати тверезий спосіб життя: зарплата у всіх однакова, якість продукції, що випускається на зарплату не впливає. Таким способом вдавалося зберігати народ в підпорядкуванні. Тверезі громадяни починають аналізувати ситуацію, бунтувати. Монополія на алкоголь забезпечувала і стабільний дохід у державну скарбницю.

Перед тим, як скасовувати діючий сухий закон, був проведений ретельний аналіз змін в різних сферах держави:

1. Ухвалення сухого закону дозволило багатьом сім'ям набути впевненості в завтрашньому дні. Скоротилася кількість хворих, що надходять в клініки з психічними відхиленнями. На період сухого закону в СРСР 1985 — 1991 рр. доводиться бунт народжуваності.
2. Без компенсації доходів до бюджету після заборони продажу алкогольної продукції Горбачов М.С. залишив економіку країни без захисту. Чим успішно скористалися США. Вони уклали союз з Еміратами про зниження ціни на нафту. До цього моменту країна вже повністю залежала від імпортного виробництва. Державна скарбниця почала танути на очах. М.Рижков разом з однодумцями зумів домогтися від Горбачова в 1988 році підписання указу про легалізацію алкогольної промисловості.
3. Паралельно з'ясувалося, що спекулянти за один тільки 1988 рік заробили на продажу алкогольної продукції більш 30 млрд рублів. І це в період витрати державою золотого запасу.

Курс на «п'яний бюджет» в країні ніколи не вибирався самим народом. Цьому сприяє некомпетентність чиновників, нездатних поповнити бюджет без руйнування здоров'я громадян, без гри на чужих слабкостях; підступи місцевої і зовнішньої мафії, а також інтриги інших держав. Всі сухі закони в нашій країні сприймалися з великим ентузіазмом, активно підтримувалися народом.